Ця сторінка вичитана
II. ВЕЛИКДЕНЬ.
Я.
Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?Він.
А де ж маю бути? Ще добре, що туПосидіти ось супокійно дають,
А вип'єш що, з хати на двір не женуть.
Я.
Великдень! Від самого досвітку чуть:Воскреснії дзвони гудять та гудуть!
А звичай наш каже старому й малому
В той день бути дома.
Він.
Нема в мене дому.Я.
Ну… дому нема, збудувати не вспів…Та ні, я не теє сказати хотів,
А те, що, діждавшись воскресної днини,
В родині пробудь.
Він.
Я не маю родини.Я.
Га, так, твоя правда! Не маєш родини!Чи також не маєш дівчини-дружини?
Вона розговорить, вона приголубить —
У неї б пробув…
Він.
Хто бідноту полюбить?В господаря вчора весь день я робив.
Над вечір, що згода, мені заплатив —
