Ця сторінка ще не вичитана
Тут сльози, ти радість голосиш ! Ти запах свободи приносиш, А тут ось понура тюрма. Могила тісна та німа. Живий у могилу заритий, Гляджу я на світлом облитий, На вільний, веселий той світ — Кров жаром у жилах кипить. За що мене в пута скували, За що мені волю відняли ? Кому я і чим завинив ? Чи тим, що народ свій любив ? Бажав я для скованих волі, Для скривджених кращої долі І рівного права для всіх, — Це ввесь і єдиний мій гріх. ~ 1877. VIII. НЕВІЛЬНИКИ. Лежу я безсонний. Ніч темна, І дощ цюпотить у вікно… Бог зна що верзеться на яві, А думка усе про одно. Усе про ту волю святую, Що страчена так дорога, Так чудно хороша ! На серце Знов сум цілоденний ляга Розпука обхоплює душу І чорні думки шевелить: 31
