Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/307

XXL „Что ми шумить, что ми звенить“, мов в хмарі Грім? Декретові*) бігають до вмору, Гуркочуть ліжка, миють коритарі, Труть, білять, миють в казнях і знадвору. „Комісія, комісія !“ — гуде, Мов шелест листя, як надходить буря. „Висока урядовая фігура, Сам пан надрадця на контроль іде !“ В неділю рано дух дунув Господній Над океаном, все аж до безодні Стряслось — фігура в кримінал явилась. Із казні в казню йде — весь штаб круг неї… „Замкніть вікно!“—„дід“ крикнув нам крізь двері, Щоби фігура не перестудилась. 20 вересня 1889. XXII. Ввійшла фігура. „Як зветесь ви?“ — Франко. „Гм, Станко?“ — Франко! — „Станко, запишіть“. „Давно тут?“ — Місяць. — „Гм! Ати, коханку?“ — Сім день. — „А їй ?“ — Я завтра йду на світ. Побачив книжку. „Маєте дозвілля Читать ?“ — Так. — „Гм 1“—На ліжка, на суфіт* 2) Зирнув. „Гм, гм! А тут нема вентіля?“ — Нема.—„Нема? Гм, добре, запишіть!“ ') Декретовий — засуджений на певний строк. 2) Суфіт — стеля. ЗО