Стук, стук по стінах! Гомонять тихцем… Пост настороживсь, став к вікну лицем, — Втім справа хтось як рявкне : „Аут 1) табаки !“ VI. „Не будеш тихо !“ — крикнув пост і шпарко2) Побіг туди, відкіля крик роздався. „Рахміль ! Рахміль !“ - крик зліва обізвався, Знов пост біжить, клене, аж небу жарко. „Чекай но, я вас тут навчу кричати !“ Та поки ще добіг на місце крику, Вже Герсон став, неначе кіт, нявчати, А справа хтось там виє: „Кукуріку !“ Із всіх вікон посипалось, як град : „Козидра3) ! Шпичка ! Rieh da'n Tat'n aran *)!“ Пост став, немов підрізаний баран. І раптом стихло все, мов в домі смерти. Хто, де кричав і пощо ? — годі знать. Це наші є вечірнії концерти. 17 вересня 1889 VII. Вже ніч. Поснули в казні5) всі, хропуть. Г пітьма налягла. Лиш візитирка6) Підсліпуватим своїм оком зирка, Немов моргає злобно : „Ось ви тут !“
- ) Аут — лот.
- ) Шпарко — скоро.
3) Козидра — козолуп. 4) Чорт твому батько»!. 5) Казна — тюремна камера.
- ) Візитирка — віконце в дверях, вовчок.
21
