Не криється від мене, не боїться, Показує, в чому хто є мистець. Лис—злодій тут, не скромник, не святець, І вовк — не музикант, а просто вбивця, Ведмідь —дерун і лютий кровопивця, Забув про жарти, бубен і танець. Тут всяку видно наголо особу, Мов, фрак роздівши й мундур урядовий, Вони і людську скинули подобу. Я в засідці дрібнії точу стріли І напинаю лук свій все готовий — Ну, бачність, звірі І Не хиблю я ціли ! 9 вересня 1899. V. Вам хочесь знать, як нам в тій казематі Проходить час ? О, страх патріярхально І Як господарські діти, йдемо спати Ураз з курми, лиш що заснуть звичайно Не можемо. Ні про що розмовляти, То й мовчимо. Лиш сей та той нечайно Зітхне. Минає восьмий час, дев'ятий… Втім Герсон *) стука о стіну нагально І лізе до вікна. „Ти спиш, Реенте?“ — Ні! — „Так подай там знак до Розпоряки. Mir wellen eppes machen diill den Mente **)!“
- ) Герсон — конокрад (гл. „Жидівські мелодії“); далі
прізвища арештантів. (І. Фр).
- ) ß жидівсько-злодійськім жаргоні значить: Нумо
подразнити трохи вояка! (І. Фр.). 20
