Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/291

І час прийде, коли весь світ покине Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно — тут, на полотні. 1881. XIII. Ось спить дитя, невинний ангел чистий. Сміється в сні,—це ангел з ним іграє… Сплакне у сні —це ангел, в облак млистий Розпливтися, манить його й щезає. І сон оцей нестертий, віковистий 1) В душі його по собі слід лишає ; З дитячих снів той ангел промінистий Раз-в-раз бажання, тугу в нім збуджає. Рвесь молодець від батька і від мами Чогось шукати десь в чужій чужині, А ангел з далі кличе : ,,Д' мині ! Д' мині І<и Любви, надії він спішить стежками, Там плід здобуде, тут лиш квіти зв'ялі, А ангел з далі кличе: „Далі ! Далі !“ 1881. XIV. ПІСНЯ БУДУЧИНИ. Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу. Знов час прийде, до найтяжчого бою, Останнього, за правду й волю милу *)*) Віковистий — вічний. 14