Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/290

XI. Смішний цей світ ! Смішніший ще поет, Що все в нім хоче серйозно брати, Що в тій погоні до незвісних мет Розумну думку рад би відшукати. Смішний цей світ 1 В нім правом дикий гнет, А чесна праця в перегнилі шмати Вкривається, й щоб мала лиш відмет З страв дармоїдів, щоб живіт запхати, То мала б доста для потреби свої ! Смішний цей світ ! Неробів горсть мала Себе вважає світом, паном всьої Землі і ціллю всього, що на світі І Смішний поет, що хтів би, окрім зла, В тім світі правди й розуму глядіти. 1881. XII. СИКСТИНСЬКА МАДОННА. Хто смів сказать, що не богиня ти ? Де той безбожник, що без серця дрожи В твоє лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої краСоти ? Так, ти богиня ! Мати, райська роже, О, глянь на мене з свої висоти ! Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, — перед тобою клонюсь тоже. Про бога, духи можна сумніватись І небо й пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя — не казка, ні! 13