Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/263

Сваріться, панове ! На те ви й зійшлись» Як сонце стояло під раком ; То чей нам щасливо в виборах нових Здобудете фіґу з маком ! Та годі ! А то погадаєте ви, Що гризу я із зависти й злоби. Ой, ні ! Пощербила сатира свій зуб 0 мідяні серця і лоби. Погано на Русі ! Недавно ще нам Всміхалося сонце надії; Лиш трошечки розуму, праці й любви, 1 зійшли б на стежки ми новії. Лиш трошечки розуму, праці й любви, — Та їх не піднять на дорозі ! І ще раз у нетрі зблукалися ми, Плазуєм, гриземся по змозі. Погано на Русі! Шіроко1) душний Дунув нам на серця й на мислі ; І млиться в очах, егоїзм бо тісний І заздрість нам душу обтисли. І нерви вразливі зробились, слабі На дотик холодної правди. Сатирику, швидко перо поламай, Щезни і в кутку присядь фавди2)! Прощайте, приятелі ! В кращі часи Ми, дасть Бог, ще зберемся наново, 5) Шіроко — суховій. 2) Фавди — фалди. В Галичині це л часто зміняється на в Напр., орев зам. орел, і т. и. 262