Для хлопа він пише, хоч хлоп в нього Гадь, Дикун без ума і без чести ; Він пише по-хлопськи, щоб бридить, псувать Той язик і в погорду привести. О, славить цей день епохальний будем, Що цього увільняє ґіґанта ! Хоч не маєм театру, йому признаєм Славу першого комедіянта. 1884 р. X. ЗАКІНЧЕННЯ. І знов за перо літописець бере, Ще раз, коби хоч не послідній, Співати про горе та лихо старе, Що точить організм наш рідний. Хоч в серці у нього тоска і печаль, Нехай хоч уста засміються ; Поки „Зеркала“ цього не присне кришталь, Хай наші в нім хиби відб'ються. Хай відіб'ється в нім правдолюбність твоя, о, отче Малинівський '), Яку так блискучо у „Деле“ розкрив Старенький Заячківський-). Хай покажеться в нім ваша хіть до хвали, о, отче Ружицький ']) з Підгір'я, *)*) о. Малинівський Михайло — москвофільський церковний письменник. В 80-их роках заборонив „Молитовник“, який на українській мові зложив Іван Пулюй, і не повернув навіть автору рукописа.
- ) И. Заячківський - один зі старих народовців.
3) о. Ружицький Венедикт—був співробітником москвофільського „Слова“ і помістив в ньому за 1880 —1882 р. статтю „Славяньї и Турки“, а також історичний нарис про Ірландію. 259
