Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/259

Ця сторінка ще не вичитана

Мов сонечко з хмар, має з цюпи ') зійти Наш мученик сакраментальний. Любимець народу, пророк наш, герой, Політик, поет, науковим, Апостол, предтеча, спаситель наш, той Преславний Іван Наумович. Незрівняний муж ! Стільки днів не прожив, Скільки перемінив переконань, І не стільки добра він для Руси зробив, Скільки вилляв нарікань і стогнань. Був ляхом, був собі й малоросом колись, Нині став єдинства прозелітом -) ; Повні запалу все слова в нього лились, А проте все він був гіпокрітом :і). Колись його бесіда бурю на нас Привела — Ґолуховщину злую^), А гнилицька ) борба його в нинішній час Нам дала єзуїтчину тую. М Цюпа — тюрма. -) Єдинства прозелітом — гарячим прихильником єдиної неподільної Росії і приєднання до неї Галичини.

) Гіпокріт — нещирий, облудливий.

Після битви під Садовою Наумович 1866 р. виступив на засіданні галицького сойму у Львові з заявою про те, що галицькі українці — це є один нарід з росія^ нами. Це д іло притоку намісникові Галичини графу Голу- ховському переслідувати всі національні змагання галицьких українців. Граф Голуховський був найбільш завзятим полонізатором Галичини. 5) Мова тут про перехід села Гнилиць на православ'я, що сталося завдяки Наумовичу і викликало новий єзуїт- сько-полонізаторський похід на Галичину. (Про це дивись попередні уваги). 258