Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/257

І побачили ясно зі спільних нарад, Що вони вже живі, а не трупи. Ба навіть дяки — чи чував хто таке ? — Збираються, липнуть до себе, Виявляють, яке то життя їх важке И які у них спільні потреби. Так здоров був, ти, місяцю липню ! Хоч там Вороги нас часом і ущипнуть, Але вже не страшні тії щипання нам, Коли наші всі к* собі прилипнуть. IX. СЕРПЕНЬ. Ось серпень прийшов і мов серпом ізжав Гіцкевича в Долині1) За те, що занадто цікаво вглядав До банкової скрині. То був патріотник ! Світали йому В голові общепольськії мрії : Аннектуй не лиш Русь, а і власність чужу, — Ну, і присвятивсь між злодії. Пішов і Баранський з Долини, той сам, Що там мав у хрунів „zaufanie“ * 2 3). Щасти Біг, панове, в дороженьку вам ! А нас від вас „zbaw Chryste Panie“8)! Пан Цукер і Ґольдман, не рідні брати Із патріотницького війська, Ч Долина — місто в Галичині. 2) Довір'я. 3) Спаси нас Христе, Пане! 256