Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/232

28 марта. Не диво тому, що й дух бунту не згас. Еспанські мов Карли й Альфонзи, Отак тут і гризуться й воюють раз-в-раз Алюмни проти „бонзи“1). 29 марта. Ох, бонзи уряд, то, здається, не рай, В якім би жилося „спокойно“ : Одні йому в зустріч кричать : „Пропадай !“ А інші співають „Достойно!“ 30 марта. Сьогодні, як знаєте, „перший апріль“. Чи маю здурить вас стихом я ? Ой, доля нас дурить так тяжко дотіль-)* Що жарт уважав би гріхом я. 31 марта. Хоч то не моя річ, щоб я‘ ся волік ) До вас, мов за жебрами, в хату, Га все ж пригадаю : скінчився чверть рік І час відновить передплату. 1884. ) Бонза — буддійський свяіценослужитель Тут Франко розумів ректора духовно? семінарі? у Львові. “) Дотіль — доти. А) Я ся волік — галицька форма, волікся. 231