Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/210

XIV. ВОРОНІЗАЦІЯ. Раз ворони у сусідстві Із сороками жили, Густо-часто в горю-бідстві Одні другим в поміч йшли ; Та в домашні власні діла Одні одним не встрявали, Аж зла доля захотіла, На забій свариться стали. Бач, навкучило воронам, Що сороки все цокочуть, Що говорять гострим тоном, В чорне вбратися не хочуть, Що хвости довжезні НОСЯТЬ І вертяться так чепурно, Де їх просять і не просять, — От, звичайно, некультурно ! „Ви на нас глядіть, — казали, — Ми в культурі вище вас, Чорні фраки повдягали, Крячем звільна раз-по-раз. От і вам пора в культурі Наперед вже поспішаться, То значить: до нас подібним Стати — воронізуваться !“ Мудра рада, та дурнії Ті сороки — ані руш! 1 ворони взріли ту ж1), Що й зовсім нема надії. „Га, не хочуть просвічаться Ту ж — тут же, зараа же. 209