Ця сторінка ще не вичитана
Лиш життя, любови В людських душах ніт1)! Втішно птиця лине, Гамір, співи, крик… Тільки бідний гине З голоду мужик. Цвіти серед поля Долом і горов-), Тільки тьма й неволя ГГє народню кров. Краще б то для моди Заспівати, бач, Про красу природи, Ніж про людський плач. Але не для моди Це співаю я, То й сумна виходить Пісенька моя. 1882. XIV. Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі 1 Наче запах весни, Налітаєте ви, ') Ніт — немає. '*) Горов — горою. 20
