Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/205

Над вечір там якийсь хлопчисько приволікся* „Я бідний сирота, — говорить, — вже три дні Не їв… Шукаю служби де… Змилосердіться* Найміть та накорміть, бо вже я геть зомлів“. Пан-отчик у лице йому зирнув спокійно. „А русин ти ?“ — „А я !“ — „Ну, йди ж у Божу путь ! Он, може, орендар прийме… Та стій іго, стій но І Затям це: русином твердим весь вік свій будь !“ 1876. 3. ЗГІДЛИВІСТЬ. Безсонниця — крий Біг, іцо за погана річ! Що диких-диких дум в одну безсонну ніч По голові пройде ! Не раз і дивно, брате, Як ті думки могли в умі тобі повстати. От раз в безсонну ніч прийшов мені на ум Наш Безумович1), стовп преславний наш Наум* І поклик голосний його, яким до згоди Він звав рутенію. Згадав я короводи І звади всі, які по тім пішли у нас, Як славний Глоджимір Фарбінський* 2) був цей час Готов рутенським всім стовпам подати руки, І бесіду уже приладив для принуки. Як наші молоді стовпки на тім, здається, Сварились лиш, де той рутенський збір збереться; Мова тут про Наумовича. 2) Мова тут про Волод. Барвінського. 204