Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/196

„Уважайте лиш на мене : Я ось і мої собрати ! Пан міністер зажадає, — Ми не смієм відказати. „І не думайте, панове, Що в нас розкіш і достатки ! Ні, і в нас не одна нужда Обдирає з пліч манатки. „Наш народ страшенно бідний, Так страшенно, депутати, Що не буде вже мав ') дальше, За що службу 2 *) раз найняти! „В нас хати — свинячі кучі *), А церкви мов обороги4 5),— Люд жие в нас лободою, Аж 'му6) пухнуть руки й ноги. „В нас жиди друть за горілку, Грунт за лихву ліцитують1'), А ляхи ще нашу мову І наш обряд геть нехтують. „Ми досить уже терпіли, Така була воля неба, Та протерпимо ще більше, Коли того буде треба. !) Буде мав — буде мати. ') Службу Божу, —яку селяни наймають у попіи і їм- за це платять. З того попи мали великий дохід. '*) Куча — хлів. 4) Оборіг — покрівля зі соломи на чотирьох стовпах 5) Му — йому. 6) Ліцитувати — продавати з торгів. 195