Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/187

Почав ось що говорити : „Мої господинове ! Дякуймо Всевишньому Богу, Бо я нині, встаючи, ступив на ліву ногу, І гадаю собі : „Ов, буде якесь лихо !“ І ось воно й є ! Але ша, тихо! Добре, що лише на тім стало, І що нас більше нещастя не спіткало ! Закінчіть тепер усі спори і звади ! слухайте моєї ради ! Треба нам іще останнього способу стрібувати : Від святого Юра хрести й кадильниці забрати, Три кірці води по три рази освятити \ проти не-„Другів“ хрестовий похід оголосити. Злий дух боїться свяченої води, І не зможе зробити нам ніякої біди, — Ба, він навпроцапи втече від кадила, А тоді тих поганців легко спроможе наша сила“. На ту раду всі аж сплеснули в руки : „Кінець уже нашої муки ! Один хрестовий похід знищить всього зла причину, Зітре противників на трину !“ Митро Політа з утіхи аж просіяв І вже в голові слова анатеми укладав. Міх Ковальський також утішився не марно І погадав собі, як то буде гарно, Як він буде йти в поході передом З найбільшим у руках хрестом. Тихович Мовчальський також звеселився, Бо він у всяких процесіях дуже любився І звичайно як не з хоругвою. "О з дзвінком носився, 186