Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/183

Що фабриканти не-„Друга“ согрішили безмірно : Бо, по-перше, як устають, То хреста святого на собі не кладуть,— А по-друге — кирилицю святую Зовсім нехтують, — А по-третє — завели якийсь „фонетичний“ правопис, І до кожного числа сам чорт із пекла присилає їм допис. Та коби ще поганці мовчали, А як їх зачепиш, щоби не кричали, А щоб зважали на Христову притчу знамениту : „Коли хто тебе вдарить в одну, то ти підставляй ще другу ланиту !“ Але всього того у них не чувати, Тож конче треба їх добре покарати. От я вношу поперед усього : Як не схочуть виректися свойого бого- Хульства, то їх приплювати, зв'язати І понтійському Пилатові на розпятіє віддати. Тут деякі рутенці зачали кричати : „Отче Митре Політо, ви, бачу, пили забагато ! Хіба ви не читали урядовий вісник І не знаєте, що в нас уже інший намісник?*4 Але ось не води зашуміли, Не коні злопотіли, Це Плосколобові слуги з розгоном надлетіли. У одного ніс замазаний кров'ю, Другий за лице держиться рукою, Третій реве, що йому вибили зуб, А четвертий—що йому вискубли чуб. 182