Поругають нас перед цілим світом І А ще стали слова нашого язика зневажати, Стали нас вузькоглядами звати, Та ще сміють публично нас критикувати, Та кричать, трохи не похрипнуть, Що гроші народні до рук наших липнуть 1 Гей, почтенні господинове, погано ся діє! Щось наше давнє сонце замеркло, не гріє, Щось наша давня пісня німіє ! То ж я нині зазвав вас сюда, Розповів, яка наша біда,— Дайте раду, як злу запобічи, Щоб не сталися з нами ще страшнішії річи I“ На ті слова люто фукнув Міх Ковальський, Та й слова не пікнув Тихович Мовчальський ; Тільки обізвався Наум Безумович, На прізвище Рак Поступович : „Я то давно говорив і ще раз кажу, Що нам треба на прах розбити силу вражу, Треба простий народ за собою потягнути ; А щоб це могло бути, То я раджу, як радив давно, Зробити лиш це одно : Видати в Ставропигійській печатні Святий требник маленько-форматний, В синій і червоний папір пооправляти, І по золотому*) селянам продавати. То з того і для нас будуть зиски,
- Наш* вороги постулюють писки,
Ьо скоро в Требнику хлоп затопиться, і о вже ніяка наука його не вхопиться“. На це радо пристав Митро Політа, } Холява сказав : „Rada wyśmienita 2) !“ М Золотий — карбованець. ) Прекрасна порада. 175
