Ця сторінка ще не вичитана
Іде далі та й міркує : »Щ° це Біда з нас кепкує? Чи ми в світі послідні, Що терпіти їй гідні ? На закруті на вигоні Затис зуби, затяв коні, Шарпнув, ніби одурів, Та й висипав Біду в рів. А як шарпнув, добре вважав, Що у рові камінь лежав : Біда лобом в камінь гуп ! Та й простерлась, ніби труп. Русин про те не журиться, Жене кіньми, аж куриться, В душі шепче ,,Отче нашм, Щоб там Біді був шабаш. Аж надійшли ревізори. „Хто там в рові? Чи не хорий?4< Витягають із рова, Бачуть, Біда нежива. За спільною порадою Кличуть війта з громадою. ,»Візьміть Біду, схороніть, У всі дзвони задзвоніть !" Стали люди міркувати : ,,Де ж нам її поховати ? Візьмім її на тачки, Завезімо в бодячки !“ Пок громада надумалась, Аж ось Біда прочунялась, —
