ч 3Увала
- )
Та й міркує : „Таких нам шліть По два, по три в кожний повіт, То б з нас Біда не кпила, Швидко б в'язи скрутила !“ В Болехові баталія, Там Кобринська Наталія 1) В величезний будинок Всіх зібрала Русинок. Одна варить, друга місить, Третя хлопські діти тішить, Ті годують маленьких, А ті миють пеленки. А Натальця з старшенькими, Пильно держить школу з ними, Учить хлопців і дівчат, Як з Бідою воювать. Каже Русин: „Щасть вам Боже ! Оце справді діло гоже ! Вперве бачу не в жарті, Що й попівни щось варті !“ Приїхали в Станіславів, Русин Біду знов зіставив, Поклонитись пішов сам Желехівського 2) кісткам. По Липовій по вулиці Іде панок, аж кулиться, Нат. Кобринська — українська письменниця, органі' українське жіноцтво. Дочка попа Євг. Желехівський — автор німецько-укр.словника.
