То. пани тим часом тут Нам з-під ніг „малую“ рвуть“ Іде Русин чагарами. Там вівчарі з отарами. „Чиї вівці ?“ — „Ґаздівські О“. „Чиї гори?“ — „Жидівські“. „Колись були гори наші, Досить було сиру й паші ; Нині вівцю в гурт даєш, Кварту сиру дістаєш“. Русин далі поганяє, Він цю пісню здавна знає : Жид, шинк, векслі — поміщик, Хлоп, шинк, крейдка2),—небіщик. Приїхали аж на Турку, Ходять Бойки {), як на шнурку, — Біда з ними знайома, Поміж ними, як дома. Каже Біда: „Гей, ви, Бойки, Скачіть мені полегойки ! Покажіть нам в тій хвилі, Яких штук вас навчили!“ ') Газдівські - хазяйські. г) Крейдка — нею записують собі корчмарі довги, що їх роблять селяни, пропиваючи своє добро.
- ) Бойки — українське плем'я, що живе в Галичині на
погір'ї Стрийського і Самбірського повітів; коли сходять з гір в низ, то ходять так, ніби скачуть, — це від непривички ходити по рівному, через те їх дразнять : „Бойки — скачуть полегойки". 158
