Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/142

„Десь немов вхожу я в церкву, Придивляюсь : що за диво ! Не свої якісь ікони Та й стоїть вся церква криво. „Ба, гляджу : іде священник, Причякнув і щось потихо Шепче, і лиш раз хреститься… Ов! гадаю, що за лихо! „Слухаю : органи грають, Хлопці десь дзвінками дзвонять, Люди раз-в-раз то клякають, То встають… Гадаю: „Он як! „Певно я в костьолі!"… Ні! Придивляюсь : край престола На іконах тут святий Михаїл, а там Микола. „Я задеревів. Аж чую : Роздається голос з неба : „*,Хай такий ваш обряд буде !"" „Ні, такого нам не треба, Господи Iм — відмовив я. „„Чом, хіба ж вам цей поганий ?“ Знов питає.голос з неба, І гудуть при тім органи. — „Не кажу", — відмовив я,— „Щоб поганий, сохрань Боже, — Та сумління ботокудське Зжитись з ним ніяк не може". „„А як я вам сам накажу, Зробите по моїм слові ?““