Славна „Ботокудська Рада“ Аж спотіла вся в утомі, Три дні радивши, який би Герб дать на „Голоднім Домі“. Три дні радять — годі врадить! Вже четверта днина чеше, І урадили такий герб : „Злотий пес на сонце бреше1)“. Рік робили того пса, Рік несли, а рік ставляли. „Стій же тут на нашу славу І бреши !“ — вони сказали. 1 стоїть той лютий пес На „Голоднім Домі“ й досі, Став на ковбицю ногами І до сонця морду зносить. І сидить в „Голоднім Домі“ Ботокудська рада й досі, Проти мрій, думок, теорій Сміло голос свій ПІДНОСИТЬ.
- ) Це Франко сміється з гербу : золотий лев стоїть на
скелі. Герб цей був вивішений на „Народньому Домі“ у Львові. Про цей герб пише Франко в своїй першій повісті „Петрії і Добощуки“. Добощук говорить про нього так : „Я боюся того льва і тої скали, що там стоїть на тім „Народнім Домі*'. Цей лев нагадує мені хижацтво і лютість наших давніх князів, що утискали наш нарід, а котрих пам'ять ви, рідні діти того народу, позолотили фальшивим блеском. Я боюся дивитись на ту скалу у стіп льва, бо вона пригадує мені темноту народа, що з неї виростали його князі-грабителі, — вона пригадує мені упрямство і безсердечність теперішніх його проводирів, що її там виставили, як знак своєї власти. Ні, панове, не лев і скала наш стяг. Наш стяг: плуг і книжка! Плуг — це наша сила, книга, просвіта — це наша будучність. („Друг*. 1876, ст. 311). 132
