Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/123

Батько кидає кохану родину, В Росію, Молдавію тягнуть плачучії На заробітки отарами люди… Радьте, розумні ! Рятуйте маючії! Якось то буде ! Якось то буде І Поле мужицьке в шинкарські йде руки, Школи мужицькі не сіють науки, Але незгоду й ненависть народню ; Слово правдиве і думку природню Тровлять1) газети, хорти мов летючії, Право, сумління потоптані всюди… Радьте розумні 1 Рятуйте, могучії! — Якось то буде! Якось то буде ! 1880. IV. Послухай, сину, що премудрість каже : Коли два стільці маєш до вибору : Тут користь власну, тут святу лояльність, То на обох старайся разом сісти. І будь неначе те теля покірне, Що ссе дві мами за свою покору. Та ще мудрішим можеш показатись, Коли стілець лояльности поставиш На користи стілець, і аж на верха Сам сядеш, вищий понад тих нездарів. Що на самих худих лояльних стільцях Сидять, худі, мов сім коров з Єгипту. Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину, Що не худі товстих з'їдять корови, Але товсті худих з'їдять з кістками І не подохнуть, тільки потовстіють. 1881. ') Тровлять — цькують. 122