Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/115

Учися ж, рекруте, хоч прикро Не раз приходиться тобі ! Учись, щоб був ти сильним мужем, Як засвітає день новий ! Учись, щоб в ряд ти став готовим, Як крик роздасться боєвий ! 7 квітня 1880. XIII. ЖЕНЩИНА. Алегорія на привітання Товариства ,.Руських женщин* у Станіславові. В пустині темній, вбогій і сумній Мармуру білого лежала брила, Поблискуючи в білизні сніжній. Тим блиском своїм здалека манила Кочуючі ватаги динарів, Між ними свари й бої розбудила. Бо кожний дивним жаром розгорів, Бажаючи Ті для себе мати, Мов найдорожчий скарб у ній уздрів. В ту пору геній пролітав крилатий Понад пустинею, побачив бій Тих дикарів і пожалів їх страти. І притулив до брили скипетр свій, Перетопив Ті по своїй творчій волі І світу в формі показав новій. Ось разом блисла на пустому полі Чудова статуя, краси взірець, Богиня, пані долі і недолі. 114