Хухають вони і шепчуть Естетичнії формули, Крають, латають і ліплять Світ будучий із бібули1). А життя йде своїм ходом. Хвиля мислі, хвиля духа Розливаєсь, їх ридання Ані формул їх не слуха. 1881. XI. ТЕТЯНА РЕБЕНЩУКОВА* 2). Старці3) і книжники грізно накинулись Каменувати тебе : Всіх їх некритая, непідсолоджена Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє Серць їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти Йдеш, куди серце веде, Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч виразно ти Бачиш там горе бліде ? Чом не навчилась ти ніжностей, хитростей, Підлостей світських жінок, !) Бібула — папір. 2) Героїна відомого оповідання М. Павлика. (Іван Франкоі). Проти Павлика піднявся крик за „неморальність“ оповідання. Павлика за це оповідання судили і засудили.
- 1) Старці — старі люди, старе покоління.
112
