Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 15. Поезії (1960).djvu/107

В твоїй груді, мов вихор в погоду,. Дикі страсті зірвуться грізні, І як вихор збентежує воду, Так тебе вони внурять в багні. І рука твоя кривдов сплюгавиться, Переміниться в злобу любов — Ось чого моє серце кривавиться. Як подумать, що буде з тобов. І дарма, що такий ти приємний, Що друзяка ти з діла і з мови, Що ти людяний, тихий і чемний, Що бажаєш і стоїш любови ! Людська кривда, котров ти годований, На добро не виходить нікому ! Так огонь у соломі захований Спалить двір весь, не лиш ту солому. 15 березня 1883. V. МІХАЛІНІ Р. Ні, не однако для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми блищить. Бідний слізьми його блиск заливає. Щасним воно і терни золотить. Серце дівоче І Красніше сіяє Щирість твоя, аніж сонячний світ : Радісний усміх для щасного має. Сльози для горя, пораду й привіт. 7 квітня 1882. 1(Х>