в своїй новій вітчині в боротьбі з Ханаанітами з жалем могло ще споминати свій побут у Єгипті. Натомість друге оповідання веде нас у часи нового храма по повороті Гебреїв із вавилонської неволі, і то в досить пізні часи, коли перевага жерців над загалом Левітів не була ще так укріплена, як за часів Христа. Те, що я сказав у поемі про Датана й Авірона, ширше розвиває релігійний і політичний мотиви опозиції загалу Ізраільтян проти Мойсея.
Прочитуючи окремо текст кожного з тих оповідань, можна завважити, що в оповіданню про Датана й Абірама нема початку, де мусіло бути сказано, з якої нагоди й яким способом проявився їх опозиційний рух проти Мойсея. З тексту оповідання довідуємося тільки, що Мойсей велів покликати їх, невідомо куди, правдоподібно на загальний збір старшин ізраільського народу, а коли вони не зхотіли прийти, він із старшинами сам пішов до їх наметів, і там Божою силою доконав їх чудесного знищення. В своїй поемі, не вважаючи потрібним допускати чудесну катастрофу, я представив опозиційну акцію Датана й Авірона на зборах ізраільського народу, і полишив діло їх покарання, пророковане їм Мойсеєм, елементарному вибухові народньої свідомости по смерті Мойсея.
Важну ролю в моїй поемі відіграє демон Азазель, про якого в т. зв. Мойсеєвій книзі Левітів, розділ XVI, зачало 5—10 міститься законна постанова, видана з того приводу, що два сини Агаранові померли наглою смертю, увійшовши до ківота завіту. Це було причиною законної постанови, що нікому не вільно було входити до намету, в якім стояв ківот завіту,
