його так, що Бог умертвив його своїми устами, цілуючи його, і що ангели поховали його тіло в невідомім місці, або по іншим переказам перенесли на небо, де воно держиться ціле й незіпсоване так само, як тіло пророка Ілії. Я в своїй поемі полишив хвилю смерти Мойсея за поетичною заслоною.
Те, що сказано в поемі про Авірона й Датана, як головних противників Мойсея серед Ізраільського народу, основується на оповіданню книги Чисел розділ XVI, у якім одначе пізніша редакція стягнула докупи два оповідання про події різних часів і різного характеру, а власне про бунт Левіта Кораха та його компанії проти Мойсея й Агарона, і про повстання Датана й Абірама з племени Рувіма проти Мойсея. Подаю тут текст цього розділу в перекладі на нашу мову за Райсом (Histoire israélite II, ст. 219—221), кладучи курсивом ті частини оповідання, що відносяться до бунту Кораха, а звичайними буквами ті, що оповідають про Датана й Абірама.
„Корах, син Ісахара, сина Кегатового, сина Левііного, узяв із собою Датана й Абірама, синів Еліяба, а також Она, сина Пелетового, сих [останніх] Реубентів, і вони повстали проти Мойсея з 250 синами Ізраіля, головами громади, людьми визначними, яких кликано до рад. Вони зібралися проти Мойсея й Агарона і сказали їм: „Досить того! Вся громада свята, і Вічний серед неї. Чого ж ви підносите себе вище громади Вічного?“ Почувши це, Мойсей кинувся лицем на землю і промовив до Кораха та його юрби ось які слова: „Завтра Вічний покаже, хто належить до нього і хто посвячений приносити йому жертви, а кого
