У краю Косаля в великім лісі
Жив в давню давнину пустинник славний.
Розцвіт чернечого життя в Індіях припадає на рік 600 п. X. Кожний правовірний буддист мусів бути ченцем. В книзі Ману говориться про се: „Коли брахманський батько родини завважає, що його лице починає вкриватися зморщками, а волосся сивіти, тоді нехай іде в ліс“. Він забирав зі собою святий вогонь і живився корою, корінням, лісними овочами й зіллями. Деякі жертви були приписані, як напр., гостинність. Він мав пізнавати Веду, не прийняти дарунків, і бути милосердним для всіх. Чернець повинен говорити правду і благословити тих, що проклинають його. Взагалі своїми ідеалами зближалося пустинниче життя брахманців до ідеалів середньовічного аскетизму.
І дух свій углибляв в таємність Брами.
Брахман (Brahman, початкове значіння — молитва, побожність) — творець і перший бог індійської трійці. Після книги Ману, зразу панувала темрява і був лише один бог, який існував сам від себе (Svayambhu). Він сотворив світло і води. Відтак запліднив їх і з того повстало золоте яйце, з якого він народився яко брахман, творець світа. Він переділив яйце на дві части й утворив з них небо й землю. Потім сотворив десять праджапаті (prajapati — пан творіння), які довершили його діла.
Хай вишній Індра
Мене хоронить від лихої думки!
Індра, бог підчинений трійці Брахма-Вішну-Сіва, але сам панує над сторожами світа (lokapala, також astadikpala, се є сторож вісьмох сторін світа) і над іншими богами. Він панує на сході у своїм небі (svarga), до якого
