і бачучи на ньому королівський знак, він раптом задумався. „О, лишенько, сей хлопець уроджений із королівського роду! Яке ж нещастя довело його до страшної смерти? Отак, як бачу його простертого на лоні матері, видається мені, що це мій власний син Рогітарія з лотосовими очима. В таких самих літах буде він тепер, мій коханий, коли пан життя і смерти Яма не забрав його до себе.“
Побачивши його, королева почала придивлятися йому ближче, і в її голові мигнуло: „Га, цей чоловік — пізнаю його по голосі, — це ж мій ясний місяць, мій мудрець Гарісчандра. Так, це він без сумніву. Та яким способом дістався мій пан на оце кладовище?“ І, піднявшися з місця, вона промовила до нього: „Чи це сон, чи ява? Чи це ти, мій королю, чи тільки мені ввижається? Промов до мене, бо моя голова затуманена зовсім. Коли це ти, знавець обов'язків, то що ж варте знання обов'язків? Що варте почитання богів і захищування людей? Що варта вірність і правда, прямота й чоловіколюб'я, коли ти зі своєю бездоганною душею отак позбавлений усякої власти?“
Почувши ці слова жінки, король зідхнув важко й уриваним голосом оповів їй усе, як він попав у власть чандала. Вона також з ненастанним плачем та тяжкими зідханнями оповіла йому про своє невольниче життя і про страшну смерть сина. Тоді Гарісчандра промовив до неї:
„Люба жінко, не хочу жити довше в такій недолі. Я тепер сам не свій. Зрозумій моє нещасне положення. Коли я без дозволу чандала спалю сам себе, то при другім уродженню прийду на світ як слуга чандала, або попаду в пекло як червяк, або як стерво, страва червя-
