Бено і Руссель у Парижі 1884 і 98 р.[1] Проте це одна з найпізніших Пуран, зредагована аж десь у XIII в. по Хр., але без сумніву має в собі також дуже старі матеріяли. Вона розпадається на 12 книг і обіймає коло 36.000 віршів. Найпопулярніша в ній десята книга, що містить життєпис Кришні, багато докладніший, як у Вішну-Пурані і Гарівамші.
6. Нарада-Пурана твір старого мудреця Наради для звеличання бога Вішну під назвою Бгакті. Оповідань про початок і кінець світу тут нема, за те багато леґенд і гімнів, а особливо багата ритуальна частина з описом обрядів і церемоній, серед яких треба поклонятися богові Вішну.
7. Маркандея-Пурана, одна з найважніших, найкращих, а правдоподібно також найстарших Пуран. Найцінніші в ній ті частини, де вічно молодий мудрець Маркандея виступає як оповідач. Інтересно, що власне в тих частях нема згадки ані про Вішну, ані про Шіву, за те виступають прастарі ведійські боги Аґні (вогонь) і Сурья (сонце), а також пізніші брамінські боги Інда і Браман. До оповідань, вложених в уста Маркандеї, належать два найінтересніші: про Гарісчандру (ясний місяць) і короля Віпашчіта, якого побут у пеклі можна вважати прототипом старо християнського апокрифу „Хожденіе Богородици по мукам.[2]“
- ↑ Le Bhagavata Purana ou histoire poetique de Krichna. traduit et publie par M. Eugene Burnouf, T. I-III, Paris 1840-47 T. IV et V publie par M. Hauvette-Besnault e P. Ronssel. Parist 1884 e 1898.
- ↑ Ця леґенда була також із німецького Ріккертового перекладу, поміщеного в Zeitschrift der deutschen Morgenländischen Gesellschaft, т. XII, перекладена мною на нашу мову і видана в недокінченій серії, „Індійські леґенди“ в додатку до „Життя і Слова“ 1896 р.
