ських родів, особливо давніх і новіших королів та династій і їх походження почасти від сонця, почасти від місяця. Доховані до нашого часу Пурани містять у собі звичайно не всі ті признаки, а переважно говорять про зовсім інші річі. За те визначна їх прикмета — пропаганда ідей цієї або тої секти.
Єсть переказ, що найстаріша редакція Пуран обіймала шістнадцять сот тисяч двостихів У Падмі-Пурані читаємо: „Ці книги складалися первісно із тисячі мільйонів двостихів, але лише сто тисяч із них оказалося достаточним для поучення людей, а решту боги заховали для себе“. (Е. Reed. ор. cit. ст. 353-354). До нас дійшло одначе 18 Пуран пізнішої редакції, яких зміст оглянемо трохи ближче.
1. Брама-Пурана, звана також Аді-Пурана т. є. перша Пурана оповідає про створення світу, вродження першого чоловіка Ману і його потомків, повстання богів і демонів, подає опис землі, неба й пекла. Головна частина змісту присвячена звеличанню культу Вішни. Між іншим міститься тут легенда про пустинника Канду, що проводить кілька сот літ в обіймах гарної Апсараси (демониці), а прокинувшися, має вражіння, що це тривало лише кілька годин. Ця легенда зробила мабуть із Індії довгу мандрівку по Европі і живе також в устах нашого люду. Вішнуітська закраска цеї Пурани доводить критиків до думки, що вона зредагована не швидше, як десь у XIII віці. Проте одначе її складові частини мусять бути значно старші.
2. Падма-Пурана, просторий твір, що обіймає більше як 100.000 віршів, дійшла до нас у двох редакціях, із яких одна звана
