Друга частина, це поема „Цар і аскет“, написана мною 1892 р. на основі німецького віршованого перекладу одної частини „Маркандея-Пурани“, доконаної Фрідріхом Ріккертом і друкованої в „Zeitschrift der deutschen Morgenländischen Gesellschaft t. XIII, ct. 103.
Я не держався строго німецького тексту і дозволив собі змінити закінчення поеми, даючи трагедії короля Гарісчандри замість індійського фатального новочасний, щасливий, але й індійському духові зовсім не противний вихід. Поема була друкована в моїй збірці поезій „З вершин і низин“, друге видання р. 1893. Це видання тепер майже розпродане.
Поема в тім виданню була присвячена молодому тоді російському князю Сергію Щербатському, що як студент індології перебував тоді у Відні, слухаючи викладів славного передчасного померлого професора Bühler'а[1]. З ним познайомив мене др. М. Мурко, і ми кілька разів проводили по кілька годин у дружніх розмовах. Я доручив кн. С. Щербатському свіжо виданий том моїх поезій, а він за це дарував мені чотири томи Тихонравовського видання Гоголя в гарній оправі. З нагоди проїзду Драгоманова через Відень весною 1894 р. я мав приємність познайомити Щербатського також із Драгомановим. Щербат-
- ↑ Два чи три роки пізніше він під час літніх ферій, проводжених у Швейцарії, в часі самітньої прогулки на малім човнику при наглім вибуху бурі втонув у Боденськім озері. З ним погибли принаймі на якийсь час великі пляни, укладані ним в порозумінню з англійським правительством що до спеціяльних розслідів і розкопок рідного міста Будди Капілявасту, якого руїни тепер лежать під прастарим лісом.
