Друге доповнене видання. Накладом Ольги Франко. Львів 1893, ст. 468 + VI), де поема „Панські жарти“ містилася на ст. 293—391. Рівночасно з появою цеї збірки вийшла поема „Панські жарти“ окремою книжечкою як відбитка з цеї збірки, без змін у тексті. Це окреме видання, якого друкувався досить великий, як на ті часи, наклад, розпродано, здається, вже давно, коли натомість більша збірка не розпродана ще й досі.
Основою мойого поетичного оповідання був факт досить незвичайний в історії панщини в Галичині, записаний галицько-українським поетом Миколою Устіяновичем в увазі до його повісти „Месть Верховинця“, написаної 1849 р., де було сказано, що в давніших роках (у перших роках XIX в.) властитель гірського села Ялинковате в стрийській окрузі разом із громадою велів вигнати також священника на панщину, та священник, виїхавши з волами на поле, лишив воли в ярмі біля воза чи плуга, а сам пішов пішки до Перемишля пожалуватися на дідича у своєї духовної зверхности, бо у світської в Стрию не надіявся знайти для себе правної охорони. Устіянович не вмів сказати далі, як скінчилася та справа і чи знайшов український священник правну охорону у своєї духовної власти, яка тоді під панованням всесильної бюрократії мала в таких справах дуже малий вплив.
Значно пізніше, в часі радикальної аґітації, здається в р. 1897, я одержав у Тернополі від адвоката і бувшого судді д. Гриневецького рукописні спомини одного польського шляхтича про польського пана в Галичині, що дозволив собі ще в р. 1845 на дуже доткливий
