„І ще раз недобитки пливуть
У неволю як ріки, —
Та немає вже їм вітчини,
І не вернуть навіки.
„І загасне Ізрайля звізда
Щоб вже більше не сяти;
Лиш ненависть, що в храмі зросла,
Піде світом гуляти.
„Сумніваєшся? Віри не ймеш?
О, ймеш віру, я знаю!
Це той рай, що жде плем'я твоє
Ув обіцянім краю!
„Ти для нього трудився! Скажи,
Було за що трудиться?
Щоб наблизився він, може ще
Схочеш палко молиться?“
І поник головою Мойсей.
„Горе моїй недолі!
Чи ж до віку не вирваться вже
Люду мому з неволі?“
І упап він лицем до землі:
„Одурив нас Єгова!“
І почувся тут демонський сміх,
Як луна його слова…
