Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/426

Панства, царства встають і падуть,
Мов фантоми понурі.

„Він же в своїм куточку хова
Непохитне завзяття,
І ненависть лиш має для всіх
І незмінне прокляття.

„Та ненависть, найтяжча з усіх,
„Задля іншого бога“
Бач, як кублиться біля того
Храмового порога!

„Вона плодить ненависть. Ось глянь,
За тиранським велінням
Ідуть сили, щоб плем'я твоє
Ще раз вирвать з корінням.

„Чуєш стук? Це залізна стопа
Тих страшних легіонів,
Що толочить юдейські поля,
Робить пустку з загонів.

„Чуєш плюск? Це ворожі мечі
Кров юдейськую точуть.
Чуєш крик? Це юдейських дівчат
Дикі коні волочуть.

„Онде мати голодная їсть
Тіло свойого плоду!
Онде тисячі мруть на хрестах —
Цвіт твойого народу.

„Іще раз храм Єгови горить,
І цей раз ув останнє:
Бо що тая рука розвалить,
Те вже більше не встане.