„Відступись! Заклинаю тебе
Тим ім'ям штирочертним!
Я не вірю тобі! Ти брехун,
Хоч ти будь і безсмертним.“
І почулися тихі слова:
„Нерозумна дитино!
Ти клянеш мене Ним, а я ж сам
Його сили частина.
„Що мені твоя вбога клятьба!
Ти б умер із одчаю,
Якби сотую частку лишень
Знав того, що я знаю.
„Ти клянеш, як твою сліпоту
Ткнув промінчик пожежі,
В якій я живу й він — понад всі
Часу й простору межі.
„Ось розсуну ще крихту тобі
Тіснозорости таму:
Глянь на край той, що він обіцяв
Праотцю Аврааму!“
І заблис увесь захід вогнем,
І уся Палестина
Стала видна Мойсею з гори,
Мов широка картина.
А незримий товариш його
Знай потиху говоре:
„Бачиш дзеркало чорне внизу?
Це є Мертвеє море.
