Цю сторінку схвалено
І паде величезная тінь
Від Мойсея востаннє
Аж униз на гебрейські шатри,
Мов батьківське прощання.
А по таборі пострах ішов:
„Боже, щоб у цю хвилю
Не закляв нас пророк, бо клятьба
Мала б дивную силу!
„Від такої молитви тремтять
Землянії основи,
Тають скелі, як віск, і дрижить
Трон предвічний Єгови.
„І як він закляне нас тепер,
І як сонечко сяде,
То весь люд і весь край сей вночі
Без полики пропаде.“
XVI
А Мойсей борикався, горів,
Добивався до цілі,
А як ніч залягла на горі,
Впав на землю зомлілий.
Захиталася скеля під ним
Із усіми шпилями,
І безтямний лежав він, немов
У колисці у мами.
Якась пісня тужлива над ним
Сумовито бриніла,
І рука колисала його
Пухова, сніжно-біла.
