І летять із гебрейських шатрів
Затурбовані зори
Мов гонці до Ґіґанта того
На осяяні гори.
„Це Мойсей!“ — одні одним уста
Промовляють несміло,
Та не вимовлять того, що там
У серцях защеміло.
Це Мойсей на молитві стоїть,
Розмовляючи з Богом,
І молитва та небо боде[1],
Мов поломінним рогом.
Хоч заціплені міцно вуста,
І не чуть його мови,
Але серце його розмовля
І кричить до Єгови.
Підіймається сонце,
Вся небесная стеля,
І стоїть на молитві Мойсей
Нерухомий, як скеля.
Вже полуденний демон степом
Шле знесилля і змору,
Та Мойсея мов руки чиїсь
Підіймають все вгору.
І схиляється сонце униз
Вже над Фазґа вершини,
І ляга величезная тінь
Від вершин на рівнини.
