І на хвилях бурхливих їх душ
У дні проби і міри
Попадав він із ними не раз
У безодню зневіри.
Та тепер його голос зомлів
І погасло відхніння,
І не слухає вже його слів
Молоде покоління.
Ті слова про обіцяний край
Для їх слуху це казка;
М'ясо стад їх і масло і сир,
Це найвищая ласка.
Що з Міцраїм батьки і діди
Піднялись до походу,
На їх погляд це дурість і гріх
І руїна народу.
Серед них Авірон і Датан
Верховодять сьогодні;
На пророцькі слова їх одвіт:
„Наші кози голодні!“
І на поклик його у поход:
„Наші коні не куті.“
На обіцянки слави й побід:
„Там войовники люті.“
На принади нової землі:
„Нам і тут непогано.“
А на згадку про Божий наказ:
„Замовчи ти, помано!“
