Цю сторінку схвалено
Музики грім. І оплески і брава…
Та князь на них уваги не звертав, —
Він знав, що варта в тій громаді слава.
По хвилі граф помалу з місця встав,
О склянку брязнув і князю вклонився,
Від нього дозвіл річ держать дістав.
Гладкий, здоровий, він відсторонився,
Щоб рушатись свобідно, наче слон,
Щоб серед сойму звірів опинився.
Почав. Різкий, твердий його був тон.
VI
„Що тут довго міркувати?
Чи міркує той, хто мусить
З диким звірем воювати?
Б'є і душить.
„Дав нам Бог минути смерти,
Непокірних дав побити, —
А що з рештою робити?
Тільки дерти.
„Всякий спосіб тут придалий[1]:
Сила слова і жандарма,
Щоби тлум[2] отой зухвалий
Гнути в ярма.
„Перша річ, щоб був він голий!
З бруду, голоду, хробацтва,
Щоб не вибився ніколи,
І з жебрацтва.
