Цю сторінку схвалено
То нашу славу вклало у гробницю!
Герої наші мов снопи купками
В крові лежали; мов коса пшеницю,
Стяла їх смерть зрадливими руками.
Ніхто не втік. Коли їм стало звісне
Моє відступство, йшли на смерть без тями.
Музико, цить! Бо в мене серце трісне!
III
Музика стихла. Зі столу посуду
Зняли, вина в чарки поналивали,
Втишився гомін зібраного люду.
Всі наперед порядок тостів знали
І знали: перший князь промовить має, —
З цікавістю його промови ждали.
Він встав і так з усмішкою мовляє:
„Господу дякувать,
Панство моє,
Що нам підскакувать
Нинька дає.
„Що ще нам дихати
Нинька велів,
Не в траву пчихати,
Слухать чмелів.
„Але ж бо круто вже
З нами було!
Бачиться, люто все
Пекло гуло!
