Ой, у вирій журавлі летіли,
Понад Відень ключем простяглися,
Закликали журавля одного:
„Годі, годі на гнізді сидіти,
Ходи з нами у вирій летіти!“
То не в вирій журавлі летіли,
То збиралось славнеє лицарство.
То збиралось у похід далекий
На турецьку землю ген за море.
То король німецький молоденький
Закликає лицарів хрищених,
Сам провадить німців, таліянців,
Щоб турецьку гордість присмирити,
Загребущу руку вкоротити.
Вже зібралось славнеє лицарство,
Наче хмара Відень обступило.
Тут спочинуть між хрищеним людом,
Поки рушать в Буду по Дунаю.
Спочивать, коники сідлають,
Закликають лицарів із Відня:
„Годі, годі по дворах сидіти,
На турнірах копії ламати,
Величать в піснях красу жіночу,
В струни брязкать, мед-вино спивати!
_-_page_301.png)
