А Табубу промовила до нього:
„Будь ласкав, покріпися тут!“
Та він, увесь зворушений, відмовив:
„Я не того прийшов тебе просити.“
Вона вдала, немов не розуміє,
І наказала над вогнем поставить
Посудину. Живенько принесли
Добірні страви й пахощі всілякі,
Приправлені для царського бенкету,
І все поклали перед Сатні;
Він забавлявся з Табубу, та все ще
Дівочого її не бачив тіла.
Вкінці сказав царевич до дівчини:
„Скінчім!.. Ходім у внутрішні покої!
Горить моя любов.“
Вона ж відмовила спокійно:
„Цей дім — він твоїм домом буде,
Та я є непорочна,
Я не якась продажная дівчина.
Коли ж направду так бажаєш ти
Зо мною пить солодощі кохання,
Спиши мені заприсяжний листок
І дай мені писемно даровизну
Всіх твоїх скарбів і всього добра.“
Він, оголомшений її красою, мовив:
„Нехай прийде тут писар і напише
Листи, яких бажаєш!“
Не забарився писар появитись,
І Сатні підписав для Табубу
Лист присяжний, писемну даровизну
