Від півночі розкинувсь гарний сад,
А перед брамою було підсіння.
Побачив кілька слуг поблизько Сатні
І запитав у них: „А чий це дім?“
Йому сказали: „Дім цей Табубу.“
Пройшовши через браму в мурі, Сатні
Спинився у саду напроти дому.
Гнеть[1] сповістили Табубу, що князь
Прийшов. Вона напроти нього
Зійшла, взяла князя за руку й мовить:
„Клянись мені, що пошануєш дім
Пророка із Бубасту,
І пошануєш паню з Онктуї,
Що ось стоїть перед тобою.
В такому разі радою душею
Введу тебе з собою в цю домівку“.
Вчинив князь Сатні, що вона просила,
І з нею враз піднявсь на сходи дому.
І на горішній вийшовши поверх
З красунею, оглянув гарну залю:
Вона була прикрашена цятками
З туркусів, з лазуревого каміння.
Стояло там чимало пишних ліжок,
Покритих віссоном, і золоті
Чарки були завішені над ними.
В одну з тих чаш
Живенько слуги налили вина
І подали царевичеві Сатні.
- ↑ Гнеть — зараз же.
