А паль і всі знаряддя муки,
Це буде заняття твоє.
А голод і спрага до віку
Хай мучать тебе і твій плід!“
Та гордо, без ляку в душі
Стояв Ассусунамір,
Аж поки в грізної богині
Вспокоїлося серце,
Аж поки гнів її минувся.
Тоді велів їй замовчати
В ім'я богів великих
І ще раз повторив приказ
Прабатька Еа.
Грізна богиня підземелля
Уста свої відкрила
І мовила до адського слуги:
„Намтаре, слуго мій вірний,
Поспішай у місце муки,
У безодню кар жорстоких!
Виведи відтіля бранку,
Ту сестру мою завзяту.
Хочу бачити, чи муки
Вже зламали в неї серце,
Вже розбили те завзяття,
Що сюди звело її.“
Намтар, воротар пекельний,
Поспішає в місце муки,
У безодню кар жорстоких,
Та ще швидше поверта.
„О, богине! О, богине!
Страх трясе всім моїм тілом
І пройма мене до кости!
