Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/259

Цю сторінку схвалено


Не заплоднює бугай корови,
Не парується з ослицею осел,
Не зближається в любови
До невольниці господар,
І не стало в пана волі до розказу,
А в слуги до послуху охоти“.

Нассір, слуга богів великих,
Сповнив бажання Ґішдубара
І перед троном бога Еа
Він повторив усі слова героя.
Премудрий Еа, батько всіх богів,
Могутню голову склонив
І швидко думку він одну зловив,
А кожна думка Еа — твір новий.
І став відразу перед ним
Ассусунамір,
Посланець вітроногий.
І говорив до нього батько Еа:

„Ассусунаміре, спіши
До брам землі без повороту!
Туди зверни своє лице.
Сім брам в землі без повороту,
В отім далекім царстві тління
Нехай відчиняться перед тобою.
Могутняя землі богиня,
Цариця того краю,
Нехай тебе побачить
І втішиться тобою.
Та скоро ти згадаєш їй про Істар,
Її сестру рум'яну,
Вона спалахне гнівом,
Уста її ригатимуть прокляття.
Та ти не бійся,
І жди, аж заспокоїться в їй серце,