Цю сторінку схвалено
_-_page_224.png)
I. МАНУ І ПОТОП СВІТУ
(Із Магабгарати)
Цар Ману, син Вівасвана, могучий, світлий був мудрець,
Серед мужів правдивий лев, блискучий мов всіх творів пан.
Красою, блиском, силою і строгим опанованням
Всіх похотів перевершив Ману вітця і предків геть.
З руками, вверх піднятими, стояв він на одній нозі.
Важку покуту діючи, в безлюднім, дикім пралісі.
Лицем на південь звернений, очима не змигаючи
Страшну покуту діяв він не більш, не менш, сто тисяч літ.
Аж ось на морськім березі побачила покутника
У ковтунах, обмоклого раз рибка й так промовила:
„Я, старче Божий, рибочка дрібна, великих страх боюсь.
Будь ласкав, захисти мене! Прошу тебе, покутниче!
